Головна Творча вітальня Рубаї (Ромвальд Павловський)

Рубаї (Ромвальд Павловський)

 

Ромвальд Павловський – поет філософського світобачення, тяжіє до коротких лаконічних форм, ніби усвідомлюючи що за нинішніх умов довгі вірші та романи на вісімсот сторінок не приваблюють читача.

 Мініатюри – його найулюбленіша форма. Він досконало нею оволодів. Через те його вірші філігранно відточені і добре сприймаються навіть на слух. 

 Василь Яр,

   Член Національної спілки письменників України.

 

РУБАЇ

 

52

Я в мудрості бачу красу,

 Всміхаюсь негарному псу.

 Красунчики хай почекають:

 Розумним даю ковбасу.

 

55

Гудуть електричні дроти,

Волають голодні роти:

-Нам хліба й до хліба не треба!

Скажіть як нам душі спасти?!

 

57

Мрію корисно вік прожити,

Лихих на добрих перевчити.

А звіку кровних ворогів

Хочу навічно помирити.

 

87

Ми в чварах вік свій прожили,

Вже нагрішили, як могли...

Нам в пеклі місць не вистачає:

До раю стежки заросли

 

111

Не світигь свічка без вогню,
Не спалиш без вогню стерню.
Без правди істина вмирає,
 

Без правди не відмить брехню

 

118

Мабуть в дитинство вже впадаю,

Бо сам собі не довіряю.

Чим глибше світ наш пізнаю,

Тим більш загадок відкриваю

 

123

Вже давно маю скаргу на наші дзеркала,

Бо дзеркала не те віддзеркалювать стали.

Був молодшим вони ще правдиві були:

Так як зараз, ніколи мені не брехали.

 

141

Які чудові яблука я їв колись!

Ті яблука небесними здались...

Сьогодні відкусив та смак не той:

Змінилась яблуня, чи я змінивсь?

 

142

Заплакані вікна, зажурені коні.

Заклякли дозрілі жита у поклоні.

Зненацька холодні дощі налетіли,

І літо у осені знову в полоні..

 

152

Кохання свято не завжди,

Бо потаємні там ходи.

Гора блаженства, стільки ж смутку.

Омана чистої води...

 

153

Біда як молоді вмирають,

Біда як вінчані гуляють:

Щасливі в шльондри не підуть,

Щасливі рай оберігають.

 

176

Як ніж на горлянці, як дірка вчовні,

Я весь в моїй клятві, а клятва  

в мені. Придушена воля, бо слово закон.

Хоч клятви бувають розумні й дурні

 

217

Чи грізний бик почне ревіти,

Чи мавпи зранку гомоніти.

Так Бог звелів: підступні люди

Тварин не будуть розуміти.

 

ЧОТИРИВ І Р Ш

 

47

Світ не лусне від злості,

Бо стоїть на добрі:

Якщо злоба у ложці,

То добро у відрі!

 

75

Щоб наших цвинтарів земля

 Лишалась довше цілиною,

Дивіться в чарку лиш здаля.

 Тютюн обходьте стороною

 

86

Коли світанок за порогом,

Земля проснулась від пітьми,

Поговори спочатку з Богом,

А потім вже з людьми.