Головна Новини Бачити серцем

Бачити серцем

Сергій Миколайович Шолковий –людина непересічна.  Волонтер із Кривого Рогу, який працює із незрячими.  Цей водночас мужній і доброзичливий чоловік мало розповідає про себе самого, але у свою роботу він просто закоханий і про своїх підопічних та їхні успіхи у реабілітації говорить зі справжнім теплом.  Зустрілися із ним кияни  13 березня цього року у центральній бібліотеці ім. М, Островського НА  семінарі-практикумі з ехолокації.

 

Не нам з вами розповідати про те, що незряча людина  певною мірою компенсує неможливість отримувати інформацію про навколишній світ очима за рахунок слуху. Проте  можливості слуху навіть більші, ніж ми вважаємо.  Як розповів Сергій Миколайович, про ехолокацію вперше він дізнався, читаючи  підручник розвідника,
де бійцю, який опинився у суцільній темряві, наприклад у якомусь підземному ході,  рекомендовано просуватися саме за допомогою ехолокації. Для цього розвіднику треба лише  клацнути язиком, або подати інший звуковий сигнал,  і слухати, де він зустріне якусь перепону, а де піде у простір. Тож навіть нічого не мацаючи не виставляючи  рук у перед розвідник  зможе просуватися ні нащо не наштовхуючись. І от тоді йому спало на думку, що  такі навички можуть згодитися і незрячим людям. Звичайно, для того, аби так вловлювати звук потрібні тренування.  І от щоб тренуватися не набиваючи гулі й синці  С. М,  Шолковий пропонує   спочатку просто брати у руки  листок паперу формату а-4 або книгу  і тримаючи її перед собою клацнути язичком. Потім ви відкладаєте папір, або книгу і клацаєте знов. Слухайте – є різниця? І от так поступово ви можете навчитися дуже тонко вловлювати слухом шлях звуку, наявність чи відсутність бар’єру.

«З моїх підопічних, а їх у мене більше десяти, вже ніхто пересуваючись у приміщенні не витягає руки у перед» – із щирою посмішкою каже   волонтер. «Підняти монетку що впала, або ковпачок від тюбика зубної пасти вони можуть  самостійно у лічені секунди».

«То що ж, по вашому не потрібна і тростина тому, хто  навчався вашої ехолокації» – запитує хтось із залу. Але  С, М, Шолковий  відповідає одразу і рішуче: «звичайно ні. Тростина теж потрібна. Але ехолокація і  тростина не виключають одна одну, а навпаки, доповнюють арсенал можливостей незрячого».  Іще дуже багато цікавого почули  ми того дня від Сергія Миколайовича. Наприклад, як краще  пояснити незрячому  другу, з яким, ви прийшли приміром до цирку, що  діється на арені. Для цього  треба  скласти його долоні ребром одна  до одної і утворивши імпровізований крихітний майданчик показувати  на ньому, як на  рельєфній мапі,  зміни у розташуванні на арені артистів, тварин та інших участників вистави.  Нібито й просто, але  чи одразу додумаємося ми до цього.

Час летить не помітно, семінар поступово переходить у теплу і захоплюючу бесіду. Сергій Миколайович справжній Православний християнин,  проте нікому не нав’язує своїх переконань, а просто прагне допомогти незрячим людям. І віриться, що  буде ще у  нас справжнє життя, поки є такі добрі люди, які вміють чути серцем.

Євген Познанський.

«Промінь»