Головна

Ідуть між люди кобзаря слова

Ну щоб, здавалося,слова….

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує! Знать, от Бога

І голос той і ті слова

Ідуть між люди!

Тарас Шевченко.

 

Перший весняний місяць березень проходить для усієї України під знаком вшанування  великого Кобзаря.  У цім місяці він прийшов на цей світ. А для кожного з поетів найкращим вшануванням є навіть не встановлення монументів чи покладання квітів, а саме увага до його творчості,  яка  має пережити самого митця. Поезія Т. Г. Шевченка – це для України більше, ніж  поезія. Бо Тарас зумів охопити і освітити своїм словом  усі  сфери життя свого рідного народу, усі куточки української душі. Чудовим святом Кобзаревої  поезії став конкурс декламаторів віршів Т. Г. Шевченка, який організувала і провела центральна спеціалізована бібліотека  для сліпих ім. М. Островського.

Сонячний день 17 березня. У читальному залі бібліотеки , як то кажуть нема де яблуку впасти.   Окрім тих, хто сьогодні має виступати,  декламуючи улюблені поезії  Т. Г. Шевченка, до зали завітали численні вболівальники: друзі та  родичі учасників і просто  ті, для кого  свято – кожна зустріч із творчістю Кобзаря. Мелодійно наспівують бандури  учениць зі школи–інтернату №  5 для незрячих дітей. …

О 12 00 завідувачка відділом обслуговування  бібліотеки Марина Потеляхіна урочисто відкриває читання.  У своєму виступі  вона, зокрема, сказала: «я дуже рада, що ми усі сьогодні зібралися на цей конкурс. Рада, що ці читання  поєднали представників усіх поколінь. Поєднав він і представників різних регіонів України. Після виступу по радіо директора Бібліотеки Ю. М.Вишнякова  нам телефонували люди із різних областей, які бажали взяти участь у конкурсі. І хоча з технічних причин не усі вони  змогли прибути до Києва, однак конкурс вийшов за межі столиці. Широко представлені не лише Київ але і область а одна з учасниць, Валентина Ляшкевич,  прибула з Кіровоградщини».

Майстерність учасників оцінювало поважне журі у складі народної артистки України Галини Яблонської, координатора міжнародного конкурсу «Шевченко єднає народи» Олесі Кривопиши та бібліотекаря першої категорії Ірини Компанієць.

Усього мали демонструвати своє мистецтво декламування чотирнадцять читців. Відбувається жеребкування, яке визначає послідовність  виступів. Учасники конкурсу тягнуть номерки.

Вони не є професіоналами. Більшість з них в своєму житті читали Шевченкові твори на шкільних святах, або  на аматорській сцені , але Кобзар був невід’ємною частиною  їхнього духовного життя.

Перед початком, власне, змагань присутнім подарували своє мистецтво   киянка Валентина Врублевська, яка читала  власні вірші, присвячені Кобзареві, та юні бандуристки з п’ятого інтернату.

Кожен учасник сам заздалегідь вибрав улюблений твір, або кілька невеличких поезій. Читають підлітки і люди, яким далеко за сімдесят. Дехто, крім творів Тараса Шевченка, читав і власні вірші, присвячені Кобзареві, або лише власні. У них не лише слова пошани великому поету, але і констатація вічної актуальності затребуваності його творчості й у наш нелегкий час.

У перерві знов виступають юні бандуристи, дзвінкі голоси яких стають справжньою окрасою  заходу. А наприкінці свята свою майстерність подарувала присутнім виконавиця співаної поезії, лауреат премії ім. Василя Стуса Олена Голуб, яка дуже гарно виконала кілька пісень на слова Тараса Шевченка під гітару.

Та ось вже час підбивати підсумки. Голова журі  напівжартома скаржиться на те, що це дуже важка задача, бо усі, хто виступав вкладали душу в читання. «Відчувається, що Кобзар у вашому серці. Дух його був тут із вами»,– сказала Галина Яблонська.

Та журі попри усе впоралося із завданням. Три грамоти та керамічні чашки ручної роботи , які стали нагородою найкращим читцям   отримали  все ж найкращі. Ними стали: Сергій Балазюк, який майстерно, на різні голоси читав уривки з поеми «Сон»; нагороджено було і Ліану Соломко, Київське ТПО № 3,  яка  не лише виразно читала уривок з поеми «Наймичка», , але Й заспівала пісню на слова Шевченка, а на завершення –  прочитала власний вірш, присвячений Тарасові. Третю грамоту отримала Валентина Врублевська, яка читала віночок улюблених поезій Кобзаря.

Окрім того  талановитих, перспективних школярів, члени журі запросили взяти участь у заходах ще більш високого рівня.

Таке запрошення отримав зокрема Валерій Божко  – учень школи–інтернату №5, він  вдумливо й виразно читав «Плач Ярославни», «і було б  добре,– зазначила Галина Яблонська, –якби хлопцеві акомпонував ансамбль бандуристок під час читання вірша». Також запрошення отримала юна Боярчанка Катерина Хруленко. П’ятнадцятирічна Дівчина, неперевершено читала уривки з поеми «Катерина» Кобзаря. «Ми  не даємо тобі грамоту, але у тебе попереду більше» – зазначила  голова журі.

,    Підсумки підбито. Нагороди вручено.  У читальному залі доволі прохолодно.  Але люди не поспішають розходитися. Вони дякують членам журі та організаторам, знов пригадують улюблені поезії. Обмінюються враженнями.

«І голос той і ті слова

Ідуть між люди!»

Ідуть між люди  шевченківські рядки.

А це головне.

Євгеній Познанський

«Промінь».