ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ДНЮ ВИШИВАНКИ

Одним з найбільш улюблених і поширених видів народної творчості є вишивка.

Українська вишита сорочка -це дуже давнє народне мистецтво,де збережені традиції, звичаї та культура.

В Україні відомо багато технік та швів, які характерні для різних регіонів. Візерунки відрізняються гамою барв,мотивами орнаментів, композиціями, вибором тканини.

Жіноча вишита сорочка відігравала роль блузи та спідниці.Додільна (довга)

з довгими рукавами та   вишитим орнаментом сорочка є оберегом, В такій сорочці жінка  відчувала себе захищеною від  всяких напастей.

В Україні вишивали здебільшого жінки. Дівчата збиралися на вечорниці осінніми та зимовими вечорами та вишивали співаючи пісні.Візерунки створені руками і серцем , втілюють в собі Любов до Життя, до краси української землі  до українського народу , культури.

Готуючись вийти заміж, кожна дівчина повинна була мати понад 30-50 сорочок ;святкові , буденні, весільні і навіть на смерть. Святкові вишивали та шили з тонко виробленого білого полотна, а буденні  з грубого, Святкові сорочки були більш розшиті візурунками, розшивали здебільшого рукави та поділ.

В українському  костюмі дівчина була мов квіточка.Кольорова плахта, червоні чоботи, яскрава корсетка, вишита сорочка, коралі та віночок з квітів - все це образ незрівняної краси створений руками українських майстринь.

Сьогодні Українська Вишита Сорочка  є візитною карткою України в світі!!!

СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Моя Вишиванка.

Я одягну свою Вишиту сорочку!

Доторкнуся до неї чолом.

І обійму її як дитину,

щоб зігрітись, цим ніжним теплом.

Ти пройшла.

.Крізь вогонь, і крізь терни

І в полоні у турків була,

І московські пройшла ти Гулаги...

І у скрині забута всіма...

Що за радісь? так сонечко сяє!

І промінчиком б"є з забуття.

Вишиванка моя воскресає?

Повертає до нас , ця краса!

Ти вернулась, прийшла, не згорділа

Доторкнулась до мого плеча..

І в цю мить---- я неначе прозріла,

Зрозуміла , що поруч ти завжди була.

У піснях, у віршах , у коханні, у журбі, і навіть в танку,

Вишивала свої візерунки, на моєму життєвім шляху.

Там лиштва, а тут хрестик і ретязь,

Верхоплут, і мережка св"ята.

Все сплелося в єдину дорогу, а дорога ця--

Наше Життя

Я візьму ці узори з собою,

Їх до серця свого притулю.

І наповнюсь  Твоєю красою!!!

Вишиванко! Тебе я люблю!!!

Я вклоняюсь.Тобі ,  вишита сорочко!!!

Хай щастить!!!

Будь завжди молода! Цю Красу надземну українську, Пронеси крізь віки---у Життя!

14.02.2016р Київ. Марія Залізняк.