215-тій річниці від дня народження Луї Брайля присвячується

    Значення імені цієї людини важко переоцінити для всіх людей на планеті, які з різних причин мають серйозні проблеми із зором.Луї Брайль – це саме та людина, яка створила систему унікального рельєфно-крапкового шрифту, що дозволяє писати і читати незрячим людям.

            Луї Брайль народився 4 січня у 1809 році в сім’ї простого ремісника у маленькому містечку Франції Куврі. Його батько був лимарем - займався виготовленням кінської упряжі. Луї був наймолодшою дитиною у батьків, мав ще дві старші сестри та брата. Одного разу, коли хлопчику було 3 роки, він грався у майстерні батька і пошкодив собі око. До очей потрапила інфекція, запальний процес розповсюдився і на здорове око. Поступово дитина втратила зір. Батьки дуже переживали за свого маленького сина, адже на незрячих людей очікувало сумне майбутнє: жебракування і голодне життя на милостиню. Але батько вирішив розвивати хлопчика. Він зробив для сина спеціальні дощечки із прорізями, на яких вчив сина абетці. Згодом Луї навчили писати. Батько намагався всюди брати сина із собою. Він вчив його розрізняти голоси птахів, тварин, аромати квітів. А ще батько розповідав сину про Бога.

У семирічному віці Луї почав відвідувати школу в Куврі. Хлопчик дивував учителів своїми здібностями і швидко зміг стати найкращим учнем. Коли ж йому виповнилося 10 років, батьки вирішують віддати сина до Королівського Інституту для сліпих дітей. В Інституті Луї став першим серед учнів з усіх предметів. Особливо йому до душі припала музика: він опанував фортепіано та орган. У 16-тирічному віці юнак отримує оплачуване місце органіста в невеликій церкві поруч з Інститутом. Більшу частину свого життя він служив органістом у різних храмах Парижа.

Треба зауважити, що навчання в Інституті базувалося в ті часи на прослуховуванні та запам’ятовуванні почутого. Письмо фактично було відсутнє. В бібліотеці була невелика кількість книжок, надрукованих за методом Валентина Гаюї. Попри те, що ці книги були важкими і громіздкими, а на читання витрачалося багато часу, це було улюбленим заняттям Луї.

З 12-ти років Луї Брайль розпочинає свої експерименти зі створення абетки для незрячих. Він використовував кожну вільну хвилину, іноді ночі проводячи у роботі над своїми експериментами. Остаточно він закінчив свою роботу у 15 років. Метод полягав у використанні різноманітних комбінацій шести опуклих крапок, кожній літері французької абетки відповідало своє розташування крапок. У такий самий спосіб відображалися знаки пунктуації та цифри. Продовжуючи свої дослідження, Луї адаптував метод нотного запису.

У 1829 році Луї Брайль видав невеличку книжку, у якій він розповів про можливості вигаданого ним рельєфно-крапкового шрифту. Новий метод жваво був прийнятий учнями рідного для Брайля Інституту. Проте вчені професори та посадовці не поспішали залучати нововведення до процесу навчання.

Живучі в Інституті, Луї Брайль вів дуже активну діяльність: він продовжував на більш досконалому рівні вивчати гру на органі, брав участь у богослужіннях в якості органіста, навчався у Коледжі Франції. Після досягнення ним 17-ти років він став учителем у молодших групах, а у 19 років викладав майже всю програму Інституту (арифметику, географію, граматику, музику). Учні любили свого юного викладача за його безмежно добрий характер і співчуття. Здавалось, невтомну діяльність Луї Брайля ніщо не зможе зупинити. Але сталося так, що він захворів на туберкульоз, а на той час основним лікуванням від цієї недуги був відпочинок.

Луї продовжував працювати над покращенням свого методу. Йому спало на думку, що кількість зрячих людей, які володіють його методом, дуже невелика. Тож його незрячим підопічним, аби спілкуватися із своїми родичами та друзями, треба знати звичайну абетку. З цією метою він придумав спеціальну голку, за допомогою якої можна було рельєфно зобразити звичайні літери. Проте цей спосіб забирав багато часу. Розв’язати цю задачу Брайлю допоміг його однокашник П’єр Фуко. Він втратив зір у 6-тирічному віці, але, будучи обдарованою людиною, особливо у напрямку механіки, Фуко запропонував використовувати винайдений ним пристрій, якому він дав назву «Клавішний Друкарник». При натисканні кнопки цього механізму з’являвся чорнильний відбиток звичайної літери, і водночас ця літера набувала рельєфності. Такий текст могли прочитати і незрячі,і зрячі. Таким чином, з’явилася «Бабуся» друкарської машинки.

Стан здоров’я Брайля дедалі погіршувався. Він проводив свою відпустку у рідному Куврі, дихав корисним гірським повітрям, але серцем і душею був поруч із своїми учнями та роботою. Його майже не займали думки про здоров’я та власні потреби. Лише невелику частку грошей, які він отримував, витрачав на себе, купуючи найнеобхідніше. Більшу частину він відкладав, аби допомагати іншим. Він використовував свої заощадження для придбання книжок та приладдя для письма за його методом для бідних студентів.

Через стан здоров’я він звертається з проханням до керівництва Інституту відпустити його на відпочинок. Адміністрація навчального закладу знає про непросте матеріальне становище Брайля, і його залишають вчителем музики. Він викладає фортепіано в ті дні, коли почувається краще.

У грудні 1851 році самопочуття Луї Брайля значнопогіршилося. Проте він зберігав спокій, через своє переконання у тому, що його земна місія виконана. «Господу було завгодно, аби перед моїми очима завжди стояла осліплююча величність вічної надії»,- промовив він своїм друзям перед смертю. Луї Брайль помер 6 січня 1852 року у віці 43 роки. Після смерті у його особистих речах друзі знайшли невеличку коробочку із написом: «Спалити, не відкриваючи». Напис заінтригував людей, і коробочку було розкрито. У ній знаходились сотні розписок про позичені кошти різним людям. Друзі виконали волю Брайля: коробочка та її вміст були спалені.

У 1852 році методом Брайля користувалися в основному в межах стін Королівського Інституту для сліпих та мала кількість завзятих людей поза його межами. Але вже у 1854 році метод Брайля було офіційно визнаноу Франції і він почав ширитись країнами Європи. А у 1878 році на всесвітньому конгресі у Римі метод Брайля було затверджено як той, що найбільше підходить длячитання та письма незрячим людям.

Сьогодні, через більш як два століття після створення абетки Брайля, рельєфно-крапковий шрифт і надалі залишається дуже важливим інструментом комунікації та отримання інформації. Ми можемо його знайти у повсякденному житті на кнопках у ліфтах і на вивісках у публічних місцях; його використовують і в інформатиці, у версії електронної пошти RoboBraille і в Коді Немета, який служить для математичних записів. Годі казати, що і в наш час продовжується друк книжок шрифтом Брайля – це і художня література, і підручники, і публіцистика, ноти  тощо. Побачивши напис шрифтом Брайля, згадайте про людину, яка його створила, перетворюючи трагедію свого дитинства на благословення для мільйонів людей, яким «Завжди темно». А світло віковічне нехай сяє для Луї Брайля.

Матеріал підготувала бібліотекар І категорії Анна Чорна