Про брайля в школі
23 січня 2024 року співробітниця нашої бібліотеки бібліотекар І категорії Ганна Чорна завітала до школи інтернату № 5 для незрячих дітей з розповіддю про геніального винахідника рельєфно–крапкового шрифту Луї Брайля.
В останні дні січня, а саме 23 числа 2024 року, я завітала від імені Центральної спеціалізованої бібліотеки УТОС до Спеціальної школи-інтернату №5 імені Я.П. Батюка міста Києва на зустріч з учнями цієї школи. А привід для зустрічі був ось який: саме в січні цього року 215 років тому народилася дуже талановита людина, музикант, педагог, винахідник рельєфно-крапкового шрифту для незрячих людей Луї Брайль. З цієї нагоди працівниця шкільної бібліотеки Василенко Зоя Володимирівна і запросила нашу бібліотеку до навчального закладу, аби ми поспілкувалися із учнями, пригадали цю видатну людину, поговорили про її заслуги, про важливість її винаходу для незрячих всього світу.Сталося так, що коли я увійшла до школи, майже одразу почав лунати сигнал повітряної тривоги і всі діти повинні були спуститися в укриття. Поміркувавши із Зоєю Володимирівною таким чином, що переносити зустріч на інший день немає сенсу(Бо ж ніхто не передбачить, що й тоді тривога не почнеться знов), ми вирішили не відміняти і не відкладати на потім запланованого, спустилися до шкільного підвалу, де і знаходиться укриття, і провели нашу розмову прямо там під час тривоги.
Спілкувалася я з учнями 5-12-их класів. Хотілось би відмітити, що я чітко відчувала з боку дітей велику зацікавленість до нашої бесіди. Вони уважно слухали розповідь про Луї Брайля, про його життя, навчання, про передумови,які склалися напередодні обговорюваних нами подій, зародження самої ідеї та втілення його задуму шрифту письма для незрячих людей.Незважаючи на те, що ми сиділи у підвалі, а не у якомусь затишному приміщенні, типу зали чи класу, а обстановка підвального приміщення все ж накладає свій відбиток на сприйняття та атмосферу навколо нас,проте під час нашої розмови якимсь дивовижним чином відчувалась така відкрита та щира енергетика! Діти ставили запитання про тонкощі та нюанси написання шрифтом Брайля, зокрема нотних знаків (адже серед дітей були й ті, що займаються музикою, тож цілком зрозуміло, що запитання були від дітей до мене як до професійного музиканта);учнів також цікавило, які професії, доступні для людей з порушенням зору, вони хотіли дізнатися, як вчилася саме я, як проходив процес навчання, з якими труднощами мені довелося стикатися в ході здобуття професійної освіти, як будувалася моя професійна кар’єра. Діти були дуже допитливі під час нашої розмови, я відчула, що вони хотіли б ще продовжити наше з ними спілкування.
Напрочуд привітно та з великою теплотою мене також зустріли і вчителінавчального закладу (так, я ще не сказала, що є випускницею цієї школи). Під час відвідин місця, де я провчилася 10 років, на мене просто таки нахлинула хвиля зворушливих спогадів – спогадів світлих про, ймовірно, один з найкращих періодів життя кожної людини – шкільні роки. Точно можна сказати, що цей час нашого спілкування ми провели досить цікаво, пізнавально, з користю, отримавши новий досвід як для дітей,так і для мене особисто,до того ж дітям не так нудно було сидіти в бомбосховищі.
Підбиваючи підсумки нашого заходу, проведеного для учнів школи-інтернату №5 імені Я.П. Батюка міста Києва на честь видатного француза, автора рельєфно-крапкового шрифту для незрячих, Луї Брайля, давайте скажемо, що неодмінно треба пам’ятати тих, хто своїм життям, наполегливою працею, винаходами та здобутками зробили наше життя таким, яке воно є. Саме завдяки цій людині незрячі в цілому світі можуть навчатися, опановувати різні професії,отримувати доступ до такої необхідної інформації та глибоких знань.
