Роман Бжеський

У квітні 2024 року виповнилось 130 років від дня народження Бжеського Романа Степановича - історика, літературознавця, публіциста, поета, активного діяча УНР. Він є ідеологом модерного українського націоналізму. А ще він дослідник української історії, журналіст.Підписував свої публікації численними псевдонімами: Гармаш, Дажбожич, Десняченко Роман, Задеснянський Роман, Задніпрянський Роман, Мазепинець Іван, Млиновецький Р., Орликівець Р., Роберт Паклен, Характерник.

Він народився у Ніжині, що на Чернігівщині, 4 квітня 1894 року. Дитячі роки Романа Бжеського пройшли в місті Шостці Глухівського повіту, де його батько служив акцизним чиновником. У 1917 році Роман закінчив чернігівську гімназію з військовою спеціалізацією в ранзі старшого унтер-офіцера. 

З юних літ Роман Бжеський ідентифікував себе українцем. У гімназійні роки увійшов до таємної молодіжної організації «Братство самостійників». З 1917 року поринув у вир політичної та воєнної боротьби. Був організатором українського війська та безпосереднім учасником боїв з російськими військами 1918-1919 років. Коли більшовицькі війська у 1918 році рушили на Київ, в час більшовицького повстання в Києві Роман Бжеський вступив до першого куреня Січових стрільців і в складі сотні Василя Кучабського хоробро захищав столицю. 

Бжеський працював урядовцем Міністерства чужоземних зносин в урядах Центральної ради та Гетьманату. На весні 1918 році їздив як уповноважений від уряду України до Москви на дипломатичні переговори з Георгієм Чічеріним, Левом Караханом. За гетьманування Павла Скоропадського був активним членом партії хліборобів-демократів.

Після поразки Визвольних змагань у 1920 році Бжеський втікає на Волинь. У наступні роки Роман Степанович декілька разів нелегально переходить на територію радянської України, зустрічається з друзями, не раз потрапляє до тюрми. У 1934 році став одним із перших в’язнів польського концтабору в Березі-Картузькій. У 1939 році переїжджає до Кракова. У 1943 році Роман Бжеський на запрошення Ольжича разом із родиною виїхав до Праги, де були написані такі твори, як «Історія українського народу», «Біла книга. Національна і соціальна політика совєтів на службі московського імперіалізму». 

Роман Степанович жив у Мюнхені у 1946-1950 роках, після чого на стале життя переїхав до США, де мешкав у Детройті. Саме мюнхенський та детройтський періоди його літературної та публіцистичної діяльності були надзвичайно плідними. В умовах матеріальної скрути видані ним журнали та книжки порушували важливі теми української історії, політики, культури, літературознавства. Бжеський є автором ґрунтовних досліджень про Т.Г. Шевченка, Лесю Українку, гетьмана І. Мазепу, М. Куліша, М. Хвильового та інших видатних постатей, нарисів з історії українських визвольних змагань, курсів з українського націоналізму, публікацій про голодомор в Україні.

Помер Роман Бжеський 4 квітня у 1982 році в Детройті, він прожив плідне і надзвичайно працьовите життя. Похований на православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку.

Документальна спадщина Романа Бжеського, згідно з волею його дочки Маргарити Бжеської-Андраде, передана в Україну та розділена між двома організаціями: архів передано на зберігання до Центру досліджень визвольного руху, а бібліотеку передано до Центрального державного архіву зарубіжної україніки.

Матеріал підготувала бібліотекар І категорії Ганна Чорна