Київському національному університету ім. Тараса Шевченка – 190 років

Київському національному університету ім. Тараса Шевченка – 190 років

190 років тому, у 1834 році, був заснований Київський національний університет ім Т.Г. Шевченка. Це державний заклад вищої освіти, розташований у столиці нашої країни. За рейтингами вищих навчальних закладів він посідає 1 місце і є найбільшим університетом за кількістю студентів та спеціальностей, яким тут навчають.

Ідея заснування університету в Києві виникла в Російській імперії ще на початку 19 століття. Втілювати в життя плани створення університету влада розпочала у 1833 році після закриття двох найбільших навчальних осередків Віленського навчального округу: Кременецького ліцею на Волині та Імператорського Віленського університету, ці заклади стали основою нового університету. 20 листопада 1833 року Микола I підтримав подання міністра народної освіти графа Уварова та видав наказ про заснування Імператорського університету Святого Володимира. Вже у грудні цього ж року імператор затвердив проєкт тимчасового статуту й штатний розпис університету. 27 липня 1834 року відбулося урочисте відкриття закладу. 10 вересня (28 серпня за старим стилем) 1834 р. в університеті було розпочато заняття, університет прийняв перших 62 студенти. Початково діяв лише філосовський факультет із двома відділеннями – історико-філологічним та фізико-математичним. Наступного року відкрився юридичний факультет, згодом і медичний. З такою структурою університет працював до 1917 року. За цей період при університеті було засновано хірургічну клініку В.О. Караваєва, де оперував також М.І. Пирогов; у січні 1847 у актовому залі виступав всесвітньо відомий композитор, піаніст-віртуоз Ф. Ліст; проходили виставки передвижників, з 1861 р. щомісяця виходили «Университетские известия»; працювало 10 наукових товариств: дослідників природи, фізико-математичне, фізико-хімічне, хірургічне, історичне, юридичне… Було засновано університетську медичну клініку (бульвар Шевченка-17); у 1880 році в університеті провели випробування першої у світі системи одночасного телеграфування і телефонування по одному й тому ж дроту, винахідником став Г.Г. Ігнатьєв. В стінах Київського університету завжди жили і розвивалися прогресивні ідеї. Так, у 1845-1847 роках тут розгорнуло свою діяльність Кирило-Мефодіївське братство.

Наприкінці 19 століття в університеті налічувалось близько 20 музеїв та навчальних кабінетів. Основу ботанічного, зоологічного, геологічного складали надходження від Кременецького ліцею та Віленського університету. До Київського університету надходять археологічні колекції з розкопок стародавнього Києва, колекція мінералів та інших експонатів, згодом утворився археологічний музей. Зараз музеїв різних профілів в університеті 10, кожен з яких має свою цікаву історію створення, поповнення та розвитку, яка тісно пов’язана з діяльністю наукових шкіл та видатних діячів науки. До історичного профілю належать: Музей історії університету, Археологічний музей, Етнографічний музей; до природничого – Ботанічний сад імені академіка О.В. Фоміна, Ботанічний музей, Геологічний музей, Зоологічний, Музей природи Канівського природного заповідника; А ще Музей історії астрономічної обсерваторії та Лінгвістичний музей. Більшість з них можна назвати комплексними, тобто вони поєднують в собі ознаки різних профілів. Музеї мають меморіальні розділи про видатних діячів університетської науки.

У 1915-1916 роках університет був евакуйований до Саратова, у 1919-1920 до нього були приєднані Вищі жіночі курси, Київський юридичний інститут та інші навчальні заклади. Під час гетьманування Павла Скоропадського Університет Святого Володимира набув статусу російського університету. Паралельно працював заснований у 1917 році Київський український державний університет, викладачі якого були водночас й професорами в Університеті Св. Володимира. З приходом більшовиків університети були об’єднані. У 1920-1932 роках на базі університету функціонували інститути народної освіти імені Драгоманова. У 1933 році університет відновлено у складі семи факультетів. З грудня 1934 року короткий час заклад носив ім’я О.Ю. Шмідта. У 1939 році університету присвоєно ім’я Т.Г. Шевченка. Під час фашистської окупації значна частина персоналу відступила з радянськими військами і була евакуйована до Казахської РСР, де відбулося злиття Київського університету з Харківським в Об’єднаний український університет.

Після визволення Києва в листопаді 1943 р., незважаючи на заподіяні німецькою окупаційною владою руйнування (висаджено в повітря головний корпус, знищено кабінети, бібліотеки), у січні 1944 р. університет відновив свою діяльність.

Указ Президента України від 21 квітня 1994 р. встановив, що Київський університет імені Тараса Шевченка є національним університетом зі статусом самоврядного (автономного) державного закладу вищої освіти, який здійснює свою діяльність відповідно до власного статуту. 25 листопада Леонід Кучма збільшив автономію університету, підпорядкувавши його Президенту України, і прирівняв посаду ректора університету до статусу міністра України. У 2008 році Віктор Ющенко віддав вказівку реформувати Київський університет, з метою перетворення його на головний навчально-науковий центр України. Було також дано право університету на затвердження індивідуальних умов прийому абітурієнтів, визначення чисельності студентів, слухачів, аспірантів, докторантів, здобувачів наукових ступенів кандидата та доктора наук.

Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка – головний та найстаріший корпус університету, розташований у центрі Києва на вулиці Володимирській, буд. 60, був побудований у 1837-1843 роках за проєктами архітекторів Беретті Вікентія Івановича та Беретті Олександра Вікентійовича. Ця будівля є пам’яткою історії національного значення і символом вітчизняної фундаментальної університетської освіти. Існує ціла низка легенд, пов’язаних із університетськими спорудами та життям учасників навчально-наукового процесу, якими протягом історії свого розвитку обростав навчальний заклад. Одна з них розповідає, що ввечері, після того, як в Червоному корпусі вже закінчилися у студентів лекції, а в коридорах майже скрізь вимкнене світло, якщо йти ними, то можна почути загадкове порипування підлоги то в напрямку людини, яка йде, то від неї. Це порипування схоже на кроки людини, яка то рухається звичайними кроками, то пришвидшує свій рух. Іноді здається, що привидів багато. За однією з версій, ті звуки викликають духи людей, чиї тіла препарували студенти в університетській трупарні, що знаходилася до 70-х років 19-го століття у північному крилі Червоного корпусу. За більш науковою версією – це просто властивості старого університетського паркету або навіть – просто пацюки, які бігають під ним. Інша легенда про те, що у 1841 році, коли заснували медичний факультет Київського університету, студенти, особливо студенти-медики, в той час мали погану славу серед місцевих мешканців. Кияни були переконані в тому, що студенти крадуть мерців з кладовищ та глумляться над трупами в анатомічних театрах, що знаходилися у північній частині Червоного корпусу. І тому корінні кияни неодноразово підстерігали поодиноких студентів університету на пустирі перед будівлею університету (на території сучасного парку імені Шевченка). У пригоді студентам ставала фехтувальна майстерність, яку нащадки шляхетних родів опановували в університеті. Отакі таємничі історії народилися у студентському побуті.

національний університет імені Тараса Шевченка – це багатогалузевий навчально-науковий комплекс, до його складу входить 14 факультетів, 8 інститутів, 1 відділення, 2 коледжі та 21 підрозділ. Сьогодні цей навчальний заклад являє собою класичний університет дослідницького типу, основним завданням якого є навчально-виховний, науково-дослідницький та інноваційний напрямки діяльності.

Матеріал підготувала бібліотекар І категорії Ганна Чорна