Шевченко і Київ
16 серпня 2024 року у читальному залі Центральної спеціалізованої бібліотеки УТОС зібралися ті, хто проявляє неабияку цікавість до історії, мистецтва та культури України і прагне дізнатися якомога більше подробиць та деталей про, здавалось би, вже дуже відомі події та історичні особистості. І от, цього разу усі, хто завітав до нас до бібліотеки, потрапив на авторську лекцію-демонстрацію, що входить до циклу «Обличчя історії України на мапі Києва» «Тарас Шевченко в Києві», істориків Світлани Петровської та Володимира Петровського. У своїй розповіді пані Світлана та пан Володимир руйнували стереотипи та спростовували міфи, які утворилися відносно біографії та творчої діяльності людини, яку знає кожен українець та ім’я якої в усьому світі миттєво ототожнюють із нашою батьківщиною. Треба сказати, що Тарас Шевченко перебував у Києві у кілька періодів свого життя, але сукупно термін проживання його у Києві складає трохи менше двох років. Кожне з цих відвідувань Києва залишило значний слід у його творчості та суспільній діяльності. Шевченко відвідав рідні місця, побував у маєтках знайомих і друзів, він малював численні пейзажі, портрети й замальовки, які були покладені в основу його серії «Живописна Україна». Київ справив на Тараса Григоровича надзвичайно сильне враження і на все життя оселився глибоко в душі та серці митця, так, що він навіть мріяв згодом приїхати до Києва назовсім і прожити у ньому усе своє життя. Він був зачарований краєвидами, історичними пам’ятками та особливою атмосферою стародавнього міста. Також у Києві Шевченко зійшовся із багатьма видатними представниками української інтелігенції того часу. Він був близько знайомий, зокрема, із Михайлом Максимовичем – істориком, фольклористом і першим ректором Київського університету. Зустрічався він і з Миколою Костомаровим та іншими членами Кирило-Мефодіївського братства, яке ставило собі за мету національне та соціальне відродження України. Загалом, Київ надихав Тараса Шевченка,з містом у нього пов’язано багато творчих задумів та ідей, значну частину яких він встиг втілити в життя. Проте, через переслідування та репресії з боку царського режиму, деякі твори Шевченка-письменника та Шевченка-художника були знищені, або опубліковані без згадки на його авторство. Також хибним є стереотипне, розмножене скрізь, зображення Тараса Шевченка у неодмінній шапці та сільському кожусі, з обличчям дідугана з вусами, яке не висловлює жодного бажання жити. Під час лекції ми дізнаємося, що Шевченка у Києві називали «Білим лицарем». А чому і за що саме Тарас Григорович отримав від киян таке ім’я, які його звички та діяння закріпили за ним таке інтригуюче прізвисько, змогли дізнатися ті, хто знайшов можливість і завітав до нашої бібліотеки, аби відвідати лекцію, дізнатись для себе дещо нового, уточнити та запитати пані Світлану та пана Володимира про свіжі знахідки, чутки та гіпотези, згадки про які останнім часом з’являються в інформаційному просторі стосовно головного героя їхньої розповіді. Наприкінці зустрічі ми отримали натяк від наших доповідачів, що є намір зробити такі лекції періодичними і зустрічатися із читачами нашої бібліотеки, скажімо, раз на місяць. І вже, навіть, була проанонсована тема наступної лекції, яка орієнтовно відбудеться в середині вересня, і предметом розмови стане життя та діяльність Івана Котляревського у Києві, вплив перебування у місті на творчість та світогляд видатного письменника. Також, Світлана та Володимир закликають озвучувати побажання відвідувачів лекцій стосовно вибору тем майбутніх зустрічей. Тобто, ми, слухачі, можемо повпливати на те, про що саме будуть наступні розповіді наших істориків. Тож, наполегливо радимо не втрачати можливість і все ж таки побувати на заходах, які обов’язково відбуватимуться ще і ще у стінах бібліотеки для незрячих.
Матеріал підготувала бібліотекар І категорії Ганна Чорна
