Огляд газети Промінь (вересень, 2025р.)
І знов для наших читачів оглядаємо публікації, які увійшли до номера за вересень 2025, реабілітаційної газети «Промінь».В бурхливому просторі інформації редактори відшукали для нас найактуальніше та найцікавіше. Тож, швиденько розпочинаємо.
«Офіційні матеріали» доповідають нам про засідання Президії Центрального Правління Українського товариства сліпих (ЦП УТОС), що відбулося 10 вересня 2025 року, про те, які загальні рішення було прийнято.
Президія затвердила розподіл коштів із Централізованого фонду УТОС для обласних організацій та обговорила питання відрахувань підприємствами до цього фонду (від оренди та прибутку). Основнаувага була зосередженана затвердженні зведеного бухгалтерського звіту за перше півріччя 2025 року та вжитті заходів щодо покращення фінансово-господарської діяльності. Також доповідалося про ключові фінансові показники (першого півріччя 2025 року). Про прибуток, збитки та заборгованість протягом цього періоду, соціальні та кадрові показники, рівень заробітку на виробництві. опубліковано Основні Постанови (Зобов'язання керівників УВО/УВП).
Рубрика «Життя УТОС» цього разу розповідає нам про підбиття підсумків Всеукраїнського відкритого конкурсу вокального мистецтва. Цей конкурс проходив з квітняпо Вересень цього року у форматі Онлайн. Його проводила Київська міська організація Українського товариства сліпих (УТОС). Участь брали Виконавці вокального жанру (солісти, дуети, тріо) — учасники художньої самодіяльності підприємств та обласних організацій УТОС з різних куточків країни. Метою заходу, насамперед, було: Надати можливість виконавцям з інвалідністю по зору з усієї України розкрити свій талант та вдосконалити майстерність.Надійшли записи від представників 17 регіонів України. Кількість заявок виявилася чималою: 39 солістів, 13 дуетів, 5 тріо. Журі складалося з керівників київських гуртків УТОС, яке очолив хормейстер Національного хору ім. Г. Г. Верьовки, заслужений артист України Пилип Олег Юрійович. Про подробиці перебігу конкурсу та його переможців читайте на сторінках «Променя».
Шаховий рух серед незрячих, який традиційно був сильною стороною Товариства, занепадав протягом останніх десятиліть. На початку 2000-х років кількість шахістів постійно зменшувалася, і багато хто вважав, що нове покоління втратило до шахів інтерес.Шахи — це не просто таке собі дозвілля, а,передусім, унікальний вид спорту, який особливо важливий для незрячих людей, оскільки він здатен розвинутиінтелект, аналітичне мислення та пам'ять, допомагаючи компенсувати брак зору.Після лютого 2022 року та еміграції багатьох членів Товариства, шаховий рух у Києві опинився під загрозою повного зникнення. Але, на щастя, цього року ситуація почала змінюватися на краще. На базі Комунальної реабілітаційної установи «Київський центр незрячих» було відкрито«шахову школу». Заняття у ній проводить відомий багаторазовий чемпіон світу із шахів Сергій Васін. Регулярні тренування засвідчили про наявність здібних шахістів серед незрячих киян.Відродження шахового спорту серед незрячих було підтверджено турніром, який відбувся 10 вересня у Київському реабілітаційному центрі та був присвячений Дню фізичної культури та спорту.Турнір відбувся за підтримки «Інваспорту».Гра проводилася за швейцарською системою у сім турів, під наглядом судді В. Д. Черних.
У «Вістях з областей» розповідь про започаткування соціального проєкту «Тренувальна квартира» у Черкасах.Місцем реалізаціїстав Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «ЖАГА Життя» у місті.Основне призначення: Надати молодим людям з інвалідністю (зокрема, з порушенням зору) можливість тимчасово проживати (до трьох місяців) і здобувати навички, необхідні для самостійного життя в звичайних повсякденних умовах.Одночасно на локації зможуть проживати троє молодих людей.Простір включатиме спальні кімнати, кухню-студію, спільну зону та приміщення для занять із фахівцями.Учасники вчитимуться самообслуговуванню (приготування їжі, прибирання, походи в магазин) та фінансовій грамотності.Планується проживання протягом тижня з поверненням додому на вихідні.Заступниця міського голови Марина Гаркава наголосила, що це забезпечить безболісний перехід до самостійного життя та додасть впевненості у власних силах молодим людям, коли вони залишаються без постійної підтримки рідних.
Всеукраїнський забіг пам’яті «Шаную воїнів, біжу за Героїв України»: це щорічна патріотична акція,яка проходить 30 серпня напередодні Дня пам'яті захисників.Учасники біжать (2, 5 або 10 км) з ім'ям загиблого Героя.До забігу у Львові (включно зі скандинавською ходьбою) вже не вперше долучилися члени Львівської обласної організації УТОС.
Благодійні концерти на Вінниччині:
Колектив художньої самодіяльності вінницького осередку УТОС дає благодійні концерти в соціальних закладах. Зокрема, цього разу незрячі артисти виступили в пансіонаті «Милосердя» Барської міської ради, де їхній виступ викликав захоплення і додав мешканцям почуття оптимізму.
Тактильні макети замків для незрячих у Рівному:
У рамках проєкту«(Не) у темряві» у Рівному представили комплекти тактильних макетів історичних споруд (замків) з Рівненської, Волинської та Житомирської областей. Ці макети пристосовані для огляду незрячими та слабозорими відвідувачами, містять QR-коди для доступу до тифлокоментарів (аудіоописів), що дозволяє оглядати споруди та отримувати про них вичерпну інформацію. Треба зазначити, що проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
У рубриці «Незрячі, які змінили світ» розповідь присвячено життю та діяльності Тіллі Астон (Матильди Енн Астон, 1873–1947), незрячій австралійській письменниці, викладачці та громадській діячці, яка стала символом боротьби за права людей із порушенням зору. Тіллі Астон народилася в Австралії наприкінці XIX століття, повністю втратила зір до семи років. Завдяки підтримці батьків, а пізніше знайомству зі шрифтом Брайля, вона отримала освіту. У 16 років вона стала першою незрячою студенткою Мельбурнського університету (факультет мистецтв), хоча була змушена покинути навчання через відсутність підручників шрифтом Брайля та через труднощі навчання на слух. Усвідомивши важке становище незрячих, Тіллі Астон присвятила життя їхній підтримці та захисту прав. У 1894 роцізаснувала Вікторіанську асоціацію письменників шрифтом Брайля (пізніше Вікторіанська бібліотека Брайля), щоб забезпечити доступ до тактильних книг. У 1895 році заснувала Асоціацію сприяння сліпим (нині Vision Australia), яка успішно виборола низку прав: запровадження пільг на транспорт для незрячих та супроводжуючих; безкоштовну доставку книг шрифтом Брайля; право голосу для сліпих людей (у 1902 році).Після багаторічної боротьби за права, Тіллі Астон прагнула стати вчителькою. Їй відмовляли, вважаючи неприйнятним, щоб сліпа навчала незрячих, але вона успішно пройшла випробування в державній школі та почала викладати в навчальному закладі для сліпих, доводячи свою компетентність.
Вона також була письменницею та поетесою, опублікувала кілька книг, зокрема мемуари «Спогади про Тіллі Астон».
Тіллі Астон здобула повагу та визнання як жінка, яка у вікторіанську епоху, попри свою інвалідність та гендерні обмеження, кинула виклик суспільству і змінила життя тисяч незрячих австралійців. Радимо обов’язково прочитати матеріал про цю цікаву особистість на сторінках «Променя».
Про нові розробки та досягнення в галузі медицини можна дізнатися з рубрики «Нові орієнтири». Фактично, короткий огляд вебінару, який присвячено технології біонічного ока (протезів сітківки) та її майбутньому, можна прочитати на шпальтах газети. Даний вебінар був організований FightingBlindnessCanada і включав доповідь доктора Даніеля Паланкера зі Стенфордського університету, експерта з розробки протезів сітківки. Наразівченими розробляється одразу кілька видів "біонічного ока" — субретинальні (під сітківкою), епіретинальні (поверх сітківки) та кортикальні імплантати (стимулюють мозок безпосередньо).Дослідження тривають.Розробляється вже наступне покоління імплантів із меншими пікселями для чіткішого зображення та можливістю читати дрібний шрифт. Біонічне око має потенціал стати життєво важливим варіантом лікування втрати зору.
Про життя та діяльність Івана Карпенка-Карогочитаймо у «Видатних українцях». Справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич.Видатний український драматург, актор, режисер, один з корифеїв українського театру.Походив із родини, яка дала цілу плеяду видатних театральних діячів, відомих як Тобілевичі: його брати — Микола Садовський і Панас Саксаганський, сестра — Марія Садовська-Барілотті. Його мати прищепила дітям справжню любов до театру. Через матеріальні труднощі отримав обмежену освіту і майже два десятиліття працював у канцеляріях — від писаря до секретаря поліції. У 1860-х роках у Бобринці познайомився з Марком Кропивницьким і став активним учасником аматорського театрального гуртка. Його захоплення театром було надзвичайно сильним та невгамовним. У Єлисаветграді Карпенко-Карий займався культурно-громадською діяльністю, співзаснував Товариство для поширення ремесел і грамотності. Був членом нелегального українофільського гуртка, за що у 1884 році був визнаний політично неблагонадійним і висланий до Новочеркаська під нагляд поліції. Після повернення в Україну (1887) до кінця життя проживав під наглядом на хуторі «Надія» (нині — державний музей-заповідник), названому на честь його першої дружини.
Це, звісно, не всі публікації, які редакція включила до свого вересневого номера. Там ще є чимала порція цікавих новин та корисностей. Впевнені, що кожен знайде для себе дещо потрібне. Та зустрінемось невдовзі у наступних оглядах!
Матеріал підготувала бібліотекар І категорії Ганна Чорна