«Пригоди саночниці та її друзів». Марина Лук’янова
Марина Лук’янова «Пригоди саночниці та її друзів» -- новинка фонду нашої бібліотеки у форматі універсального дизайну. Це світла, сповнена зимової магії та дитячої безпосередності казкова повість, яка перетворює звичайні розваги на справжні випробування духу та міцності дружби. Шлях до написання авторкою цієї казкової історії тісно пов’язаний з її професійними інтересами та захопленнями. Марина Лук’янова відома не лише як письменниця, а ще як дослідниця та колекціонерка старовинних ялинкових прикрас. Її глибоке знання історії різдвяно-новорічних свят в Україні лягло в основу книги. Вона сприймає новорічну іграшку не просто як декор, а як носія пам’яті поколінь, що і відображено в сюжеті твору.
Головна героїня – дівчинка, яку всі називають Саночницею. Це не звичайне прізвисько, це прояв душі. Для неї сніг – не холодна перешкода, а чисте полотно для пригод, які ваблять, манять за собою; санчата –вірний «кінь», який завжди напоготові для підкорення найкрутіших схилів. Світ образів повісті балансує на межі реальності та казки. Тут є затишок домівки, хрускіт снігу під ногами та щирі суперечки дітей. Магічні риси криються в деталях, таких як уміння чути шепіт зимового вітру, бачити незвичайне у звичних речах та відчувати зиму як живу істоту із власною душею. Головною силою твору є зображення взаємин персонажів. Саночниця не самотня на своєму шляху. З нею разом подорожують її друзі, і кожен приносить у команду дещо своє. Сміливість, Розсудливість та Гумор – ось ті самі друзі, що подорожують із головною героїнею і є із нею однією командою. Пригоди героїв – це цілий ланцюжок подій, які роблять їїучасників дорослішими. Іноді компанії друзів доводиться шукати втрачену «радість сезону» або ж допомагати зимовим істотам. Тобто це не звичайні катання зі снігових гірок, а насправді повчальні історії. Вміння визнати свою помилку або подати руку допомоги конкуренту, боротьба з власним страхом,- через такі випробування проходить Саночниця. Герої роблять для себе відкриття, що ліс взимку зовсім не стає спорожнілим, він являє собою цілий театр тіней та звуків, де буквально за кожною ялиною може приховатися неймовірне диво.
Марина Лук’янова прагнула написати таку книгу, яка б слугувала «містком» між дітьми та дорослими. Вона наголошує на тому, що її твори призначені для родинного обговорення, коли батьки можуть поділитися власними спогадами про дитинство. В книзі детально описані українські звичаї та традиції святкування, які письменниця робить цілком зрозумілими поколінню сучасних дітей. Ця казка говорить про те, що дружба – це відповідальність, адже бути другом означає не лише разом сміятися, а й поділитися рукавичками, коли у друга змерзли руки. Ця історія ну просто ідеальна під час дозвілля довгими зимовими вечорами, в компанії із нею затишно і водночас драйвово. Після прочитання останньої сторінки неодмінно виникає палке бажання схопити свої санчата та вибігти надвір, щоб переконатися, що і на тебе там чекає твоя власна захоплююча пригода. І дарма, що нещодавня зима вже скінчилася і зараз вже не скотитися стрімголов, зачаївши подих, із гірки на своїх санчатах. Адже попереду на нас чекають ще стільки білосніжних, казково прекрасних пір року, коли ви будете з насолодою проводити щасливі та веселі миті, злітаючи, мов на крилах, з вершин засніжених схилів на санчатах. Та не забудьте до своєї дружньої компанії запросити цю добру та веселу Саночницю!
Матеріал підготувала бібліотекар І категорії Ганна Чорна
